угамування

УГАМУВА́ННЯ (ВГАМУВА́ННЯ), я, с.

Дія за знач. угамува́ти.

У 1635 році на сеймі, що зібрався у Варшаві, магнатство вимагало спорудити фортецю на Дніпрі і поставити у ній надійну залогу з піхоти й кінноти. А вже тоді й почати вгамування січовиків (В. Чемерис);

На дні моря знаходить угамування своєї пристрасті до жовніра вродлива дівчина, що про неї розповідає повість Ю. Федьковича “Таліянка” (з публіц. літ.).