угачувати

УГА́ЧУВАТИ¹ (ВГА́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок. УГАТИ́ТИ (ВГАТИ́ТИ), ачу́, а́тиш, док., що.

1. Робити гатку, прокладаючи дорогу через болото або багнисте місце;

// Насипати греблю.

– Я поробив так, що ізроду довіку не вгатять греблі (з казки).

2. тільки док., у що, розм. З силою встромити якийсь гострий предмет у що-небудь; усадити.

Він підскочив до саней і з розмаху вгатив сокиру в рожен, знову пробіг і знову з усієї сили вдарив сокирою (М. Стельмах);

// також по чому. Ударити когось чим-небудь з усієї сили.

Та цей [Никола] хапнув камінь .. і зблизька таки вгатив ним Ілька по нозі в саму кістку (П. Козланюк);

Хтось позаду так вгатив його кулачищем у бік, що в повітрі перед очима полісовщика замигтіли темні мурашки (М. Стельмах);

* У порівн. – А я, знаєте, .. це слово почула, то так, якби мене хто довбнею по голові вгатив (Л. Мартович);

// Влучити в що-небудь (кулею, снарядом і т. ін.).

Сеня, вийнявши наган з кобури, не цілячись, з того місця, де стояв, вгатив три кулі в центральний кружок (Ф. Бурлака);

// безос.

Ганок П'ятої гімназії раптом наче вдарило молотом, а вгору порснуло димом та курявою: снаряд вгатило прямісінько в парадний хід гімназії (Ю. Смолич).

УГА́ЧУВАТИ² див. вга́чувати¹.