угашати

УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГАСИ́ТИ (ВГАСИ́ТИ), ашу́, аси́ш, док., що.

1. тільки док. Припинити горіння чого-небудь; погасити, загасити.

Криком огню не вгасиш! (прислів'я);

Пожежу вгасили, люди розійшлись (М. Коцюбинський);

* Образно. Скільки б заборон не вигадували царські сатрапи, а вгасити пам'ять про великого поета [Т. Шевченка], приглушити звучання його слова їм не вдалося (із журн.).

2. перен. Заглушати, послаблювати, угамовувати (почуття, переживання і т. ін.).

І ти, найкраща жінко, героїчная, прекрасна Ольго! Духа не вгаси, як не вгашала ти ніколи! (П. Тичина);

Нащо ті сльози, картання даремне? Помста лиш може вгасити печаль (Леся Українка);

// рідко. Задовольняти (голод, спрагу).

Всі калюжі, стави, озера і болота повисихали: Слони не мали де не тілько купатися, але навіть раз угасити свою спрагу (І. Франко);

Тільки спрага їм дуже докучала. Ягодами її не вгасити (Б. Лепкий).