угашати
УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГАСИ́ТИ (ВГАСИ́ТИ), ашу́, аси́ш, док., перех.
1. тільки док. Припинити горіння чого-небудь; погасити, загасити.
Криком огню не вгасиш! (Укр.. присл.., 1955, 222);
Пожежу вгасили, люди розійшлись (Коцюб., І, 1955, 123);
*Образно. Скільки б заборон не вигадували царські сатрапи, а вгасити пам’ять про великого поета [Т. Шевченка], приглушити звучання його слова їм не вдалося (Вітч., 3, 1969, 165).
2. перен. Заглушати, послаблювати, угамовувати (почуття, переживання тощо).
І ти, найкраща жінко, героїчная, прекрасна Ольго! Духа не вгаси, як не вгашала ти ніколи! (Тич., II, 1957, 46);
Нащо ті сльози, картання даремне? Помста лиш може вгасити печаль (Л. Укр., І, 1951, 336);
// рідко. Задовольняти (голод, спрагу).
Всі калюжі, стави, озера і болота повисихали: Слони не мали де не тілько купатися, але навіть раз угасити свою спрагу (Фр., IV, 1950, 100).
Значення в інших словниках
- угашати — угаша́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- угашати — УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГАСИ́ТИ (ВГАСИ́ТИ), ашу́, аси́ш, док., що. 1. тільки док. Припинити горіння чого-небудь; погасити, загасити. Криком огню не вгасиш! (прислів'я); Пожежу вгасили, люди розійшлись (М. Коцюбинський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- угашати — (вгашати), -аю, -аєш, недок., угасити (вгасити), -ашу, -асиш, док., перех. 1》 тільки док.Припинити горіння чого-небудь; погасити, загасити. 2》 перен. Заглушати, послаблювати, угамовувати (почуття, переживання тощо). || рідко. Задовольняти (голод, спрагу). Великий тлумачний словник сучасної мови
- угашати — ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм. Словник синонімів української мови