угинатися

УГИНА́ТИСЯ¹ (ВГИНА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок. УГНУ́ТИСЯ (ВГНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док.

1. Набувати зігнутого положення, хилитися, гнутися донизу, перев. під дією якої-небудь ваги, якогось тягаря.

Охали, стогнали та, вгинаючись під важкими кошиками, поспішали [люди] додому (М. Коцюбинський);

Тонка шия [молодички] вгиналася під разками кольористого намиста й дукачів (Б. Грінченко);

Молода крона аж угиналася від плодів, на яких пробивалися перші промінці рум'янцю (М. Стельмах);

Аж диво брало, звідки така повороткість і жвавість у перетовщеного Кокори, під яким аж угинався могутній гнідий жеребець (П. Загребельний);

Максим босий проворно лізе далі й далі. Гілляка тоншає і все нижче вгинається під вагою тіла (І. Цюпа);

Коли б дійти до того краю, під вагою людини ялиця неодмінно мусила угнутися долу (І. Муратов);

// Схилятися у низькому поклоні.

Перед княгинею .. низько вклоняються воєводи й бояри, до самої землі вгинаються тіуни (С. Скляренко);

// зі сл. ноги. Згинатися, підгинатися (від утоми, нервового напруження тощо).

Вона [Раїса] біжить щосили, хоч ноги під нею тремтять і вгинаються (М. Коцюбинський);

Обвіяні теплим горішнім вітром, послабли [швагри], не мали в собі сили й за малу дитину; ноги угиналися, дилькотіли, в очах тьмилося (С. Ковалів).

2. тільки 3 ос., від кого – чого, перен. Бути заповненим ким-, чим-небудь, заставленим чимось у надзвичайно великій кількості.

Столи угиналися від срібла, порцеляни і квітів (Ірина Вільде);

Тут в кімнаті вгинався стіл від страв та пляшок (М. Стельмах);

Зазирнув Івасик у кухню й здивувався: і стіл, і довга лава аж угиналися від білих паляниць (О. Донченко);

Вгиналася від книг і почорніла лозова етажерка (Ю. Збанацький).

3. перен. Зазнаючи надмірних труднощів, знегод, втрачати силу, енергію, стійкість.

[Пані Грозицька] зі свого скупенького поштового зарібку мусила виховувати троє дрібних дітей. Тим-то й не диво, що вгиналася під тягарем гризоти і праці (І. Франко);

Життя накладає на мене надто важкі тягарі, і я, вгинаючись під ними, все ж таки не відстаю від перших рядів великого походу (Мирослав Ірчан);

// Виявляти слабість, покірність.

Гнав себе [Степан] вперед з сорому, що так угнувся перед ворогами (А. Крушельницький).

4. тільки недок., перен., розм. Ухилятися від чого-небудь; огинатися, упиратися.

– Велике діло твої гроші! Пхе! – угинається дядько, нібито він по самі вуха у грошах сидів (Марко Вовчок);

Яким, видно, помітив гнідкову думку й почав його докоряти: – А, не хочеш? Угинаєшся?.. (Панас Мирний).

5. розм. Те саме, що вигина́тися.

Дід положив Лескові на спину руку і почав гладити. Леско вгинався, потім ліг (Панас Мирний);

Недалеко від дороги, що, вгинаючись, спускалася в переярок і знову здиблювалась на гору, сховані в чагарях, лежали бандити (І. Цюпа).

УГИНА́ТИСЯ² див. вгина́тися¹.