1. Словник української мови у 20 томах

уговор

УГОВО́Р, у, ч., розм.

Те саме, що домо́вленість.

Оселився Грицько на зиму в чужій сім'ї, в котрої купив город з уговором, що вони житимуть до весни у проданій хаті (Панас Мирний);

– Тілько бач: Брюховецький, по уговору, пішо і без оружжя веде свою сторону, а Сомко на конях, шатно і при оружжю (П. Куліш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уговор — угово́р іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. уговор — Угода, умова, див. договір, пакт, трактат, конвенція Словник чужослів Павло Штепа
  3. уговор — -у, ч., розм. Те саме, що домовленість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уговор — УГОВО́Р, у, ч., розм. Те саме, що домо́вленість. Оселився Грицько на зиму в чужій сім’ї, в котрої купив город з уговором, що вони житимуть до весни у проданій хаті (Мирний, II, 1954, 79); — Тілько бач: Брюховецький, по уговору... Словник української мови в 11 томах
  5. уговор — Уговор, -ру м. Условіе, договоръ. Уговор паче грошей. Ном. № 10669. Словник української мови Грінченка