угодно
УГО́ДНО (ВГО́ДНО), пред., рідко.
Бажано, до вподоби.
– Не я виганяв невістку з сином, не я буду їх й просити. Вгодно – нехай живуть (І. Нечуй-Левицький);
– Так, мій добрий ака, заробітки нікчемні. Перебиваєшся, як аллахові угодно – з копійки на копійку (Іван Ле);
– Батюшко, якогось дня наша церква з усіма людьми і вами увійде в землю, – не раз делікатно розмовляли з панотцем церковні попечителі. – Як буде Богу вгодно, – смиренно відповідав панотець і задирав підборіддя вгору (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- угодно — уго́дно прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- угодно — Бажано, треба, див. завгодно Словник чужослів Павло Штепа
- угодно — (вгодно), присудк. сл., рідко. Бажано, до вподоби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- угодно — УГО́ДНО (ВГО́ДНО), присудк. сл., рідко. Бажано, до вподоби. — Не я виганяв невістку з сином, не я буду їх й просити. Вгодно — нехай живуть (Н.-Лев., І, 1956, 243); — Так, мій добрий ака, заробітки нікчемні. Словник української мови в 11 томах
- угодно — Угодно нар. Угодно, пріятно, удобно: хорошо. Нащо сама берешся? Мені внось, що тобі не вгодно. МВ. (О. 1862. III. 42). Словник української мови Грінченка