угорці
УГО́РЦІ, ів, мн. (одн. уго́рець, рця, ч.; уго́рка, и, ж.).
Народ, що становить основне населення Угорщини.
Угорці, або мадяри, за мовою належать до фінно-угорської групи народів (з навч. літ.);
– Я повинен відомстити за його смерть, належно покаравши угорців і цього зрадливого молдавського воєводу Рареша. – Ви знову підете в похід, мій падишаху? (П. Загребельний);
А потім і в угорців зникли ниви кволі, І спіє хліб артільний в їх і в нашім полі (Ю. Гойда);
Угорки, пропустивши Черниша, про щось жваво заговорили поміж себе (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- угорці — УГОРЦІ – МАДЯРИ Угорці, -ів, мн. (одн. угорець, -рця). Народ, що становить основне населення Угорщини. Мадяри, -ів, мн. (одн. мадяр, -а). Самоназва угорців. Літературне слововживання
- угорці — -ів, мн. (одн. угорець, -рця, ч.; угорка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Угорщини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- угорці — УГО́РЦІ, ів, мн. (одн. уго́рець, рця, ч.; уго́рка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Угорщини. Угорці, або мадяри, за мовою належать до фінно-угорської групи народів (Ек. геогр. заруб. Словник української мови в 11 томах