1. Словник української мови в 11 томах

угорці

УГО́РЦІ, ів, мн. (одн. уго́рець, рця, ч.; уго́рка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Угорщини.

Угорці, або мадяри, за мовою належать до фінно-угорської групи народів (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 26);

У закарпатському колгоспі молодому Пшеничне поле простяглося до кордону. А потім і в угорців зникли ниви кволі, І спіє хліб артільний в їх і в нашім полі… (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 22);

Угорки, пропустивши Черниша, про щось жваво заговорили поміж себе (Гончар, III, 1959, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. угорці — УГОРЦІ – МАДЯРИ Угорці, -ів, мн. (одн. угорець, -рця). Народ, що становить основне населення Угорщини. Мадяри, -ів, мн. (одн. мадяр, -а). Самоназва угорців. Літературне слововживання
  2. угорці — УГО́РЦІ, ів, мн. (одн. уго́рець, рця, ч.; уго́рка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Угорщини. Угорці, або мадяри, за мовою належать до фінно-угорської групи народів (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. угорці — -ів, мн. (одн. угорець, -рця, ч.; угорка, -и, ж.). Народ, що становить основне населення Угорщини. Великий тлумачний словник сучасної мови