уготовляти

УГОТОВЛЯ́ТИ (ВГОТОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УГОТУВА́ТИ (ВГОТУВА́ТИ), у́ю, у́єш і УГОТО́ВИТИ (ВГОТО́ВИТИ), влю, виш; мн. угото́влять (вгото́влять); док., що.

1. книжн. Заздалегідь готувати, забезпечувати що-небудь.

Яка дорога стелеться, мій краю, Перед тобою в світлу далечінь, .. Які слова ти світові промовиш, Який бенкет народу уготовиш? (М. Рильський);

Поет [А. Малишко] посів своє місце в пантеоні незабутніх, його він уготував натхненним трудом і талантом (із журн.).

2. перев. док., рідко. Те саме, що приготува́ти.

От уготовили собі дещо, та як його їсти? Хліб у нас.., спечений на продаж, – гидота! (Ганна Барвінок);

Їй було ще чимало діла: треба було .. повити вінки, уготувати очерету, соломи задля купального вогнища (Л. Яновська);

Краще прославмо того, .. Хто за отарою в горах блукає і певен, що вдома Вірна дружина йому теплу вготує купіль (М. Зеров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уготовляти — уготовля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уготовляти — зп., рокувати; дк. УГОТОВИТИ, фр. підсунути <н. доля підсунула сюрприз>. Словник синонімів Караванського
  3. уготовляти — (вготовляти), -яю, -яєш, недок., уготувати (вготувати), -ую, -уєш і уготовити (вготовити), -влю, -виш; мн. уготовлять (вготовлять); док., перех. 1》 книжн.Заздалегідь готувати, забезпечувати що-небудь. 2》 перев. док., рідко. Те саме, що приготувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уготовляти — УГОТОВЛЯ́ТИ (ВГОТОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УГОТУВА́ТИ (ВГОТУВА́ТИ), у́ю, у́єш і УГОТО́ВИТИ (ВГОТО́ВИТИ), влю, виш; мн. угото́влять (вгото́влять); док., перех. 1. книжн. Заздалегідь готувати, забезпечувати що-небудь. Словник української мови в 11 томах
  5. уготовляти — Уготовля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. уготовити, -влю, -виш, гл. Приготовлять, приготовить. Смерть младенцям вготовляє. Грин. III. 29. Хліба нема в господі — хоч груди теши: треба вготовити, одвезти в млин, а шо наші жінки, як уготов їй дров, хліба, дак і мовчить. Г. Барв. 309. Словник української мови Грінченка