угощання
УГОЩА́ННЯ (ВГОЩА́ННЯ), я, с., розм.
Дія за знач. угоща́ти.
Шматочки [кулешу] були маленькі, голоду не заспокоїли, а тільки роздражнили. Але зате процес угощання – з одного боку й приймання – з другого зблизили хлопців (Г. Хоткевич);
Обідали в Олега Святославича і пили. І було вгощання велике, і годували убогих і прочан три дні (з легенди);
Чарському остогидли нудотні вияви обивательської пошани до нього як до поета, він уникав привітань, альбомів, вгощання декламаціями його ж віршів (О. Кундзич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- угощання — угоща́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- угощання — (вгощання), -я, с., розм. Дія за знач. угощати (вгощати). Великий тлумачний словник сучасної мови
- угощання — ЧАСТУВА́ННЯ, ПОЧАСТУ́НОК діал., ПОЧЕ́СТКА етн., ПОЧЕ́СНЕ етн., ПРИГОЩА́ННЯ, УГОЩА́ННЯ (ВГОЩА́ННЯ) розм., ПО́ШТУВАННЯ розм., ШАНУВА́ННЯ розм.; ПРИЙМА́ННЯ. — Семен привів з собою сусіда. Пішла бесіда, частування (М. Словник синонімів української мови
- угощання — УГОЩА́ННЯ (ВГОЩА́ННЯ), я, с., розм. Дія за знач. угоща́ти. Декотрі з бійців стали смажити, над вогнищем десь роздобутий ячмінь. — Бери! Чорний рис! — трясе біля Яреська жерстиною з підгорілим ячменем червоноармієць-китаєць.. Словник української мови в 11 томах