1. Словник української мови у 20 томах

удегейці

УДЕГЕ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. удеге́єць, е́йця, ч.; удеге́йка, и, ж.).

Народність, що живе по обох схилах хребта Сіхоте-Алінь у Приморському та Хабаровському краях РФ (Російської Федерації).

Тут окремо, як пустельник, жив старий удегеєць. Сам. В халупі-печері (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удегейці — -ів, мн. (одн. удегеєць, -ейця, ч.; удегейка, -и, ж.). Народність, що живе по обох схилах хребта Сіхоте-Алінь у Приморському та Хабаровському краях Росії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. удегейці — УДЕГЕ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. удеге́єць, е́йця, ч.; удеге́йка, и, ж.). Народність, що живе по обох схилах хребта Сіхоте-Алінь у Приморському та Хабаровському краях РРФСР. Словник української мови в 11 томах