1. Словник української мови в 11 томах

удегейці

УДЕГЕ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. удеге́єць, е́йця, ч.; удеге́йка, и, ж.). Народність, що живе по обох схилах хребта Сіхоте-Алінь у Приморському та Хабаровському краях РРФСР.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удегейці — УДЕГЕ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. удеге́єць, е́йця, ч.; удеге́йка, и, ж.). Народність, що живе по обох схилах хребта Сіхоте-Алінь у Приморському та Хабаровському краях РФ (Російської Федерації). Тут окремо, як пустельник, жив старий удегеєць. Сам. В халупі-печері (І. Багряний). Словник української мови у 20 томах
  2. удегейці — -ів, мн. (одн. удегеєць, -ейця, ч.; удегейка, -и, ж.). Народність, що живе по обох схилах хребта Сіхоте-Алінь у Приморському та Хабаровському краях Росії. Великий тлумачний словник сучасної мови