ужалений

УЖА́ЛЕНИЙ (ВЖА́ЛЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до ужа́лити.

* У порівн. Гетьман підскочив до ліжка, впав на нього і, як ужалений стонадцятьма гадюками звір, відкинувся назад (Іван Ле);

* Образно. * У порівн. Глянув додолу й відскочив, ужалений страхом, – Під ногами у нього лежала гадюча голівка (Леся Українка);

* Образно. * У порівн. Стрепенулась [стара], вжалена смертним болем у саме серце (І. Цюпа).

◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) ужа́лений:

а) (зі сл. відска́кувати, зіска́кувати і т. ін.) різко, рвучко.

Ольга переступила поріг, підняла над головою свічку. Але в ту ж мить, мов ужалена, відскочила назад (І. Микитенко);

Степан Васильович прокидається і, мов ужалений, зіскакує з ліжка: хтось міцно тарабанить у двері (М. Стельмах);

б) (зі сл. закрича́ти, завереща́ти і т. ін.) раптово, несподівано.

Марія, як ужалена, ляскотно заверещала й вискочила з хати (П. Панч).