ужалити

УЖАЛИ́ТИ (ВЖАЛИ́ТИ), алю́, а́лиш, кого.

Док. до жали́ти;

// Укусити, впившися жалом у тіло (про бджолу, комара, змію і т. ін.).

Співали [комарі] тонісінько, улесливо, наче просили пробачення за те, що зараз ужалять (О. Донченко);

Кузьма .. ненароком наступив на гадюку, і вона вжалила його в ногу – ох, як він галасував! (О. Гончар);

Бджола ужалила ворога, і її сородичі відчули сигнал тривоги (із журн.);

* У порівн. Нараз [Янь] зірвався, немов гадюка його вжалила (І. Франко);

Гість мало не до стелі підскочив, наче його вжалив у ногу скорпіон (А. Хижняк);

// перен. Поцілити, впитися в тіло (про кулю, стрілу і т. ін.).

На спалах прилетіла ще одна куля і тепер уже вжалила в бік Ілька (П. Панч);

Ще дві стрічки вистріляв Кравцов, але третю набити не встиг. Його вжалила куля (Ю. Бедзик);

// перен. Уразити дошкульним словом, поглядом і т. ін.

Від неї [насмішки] ніде не заховаєшся, нічим не одкупишся. Найпаршивіше з закутка вжалить тебе, і нічого не вдієш (М. Стельмах);

Він ужалив недобрими очима з-під насуплених брів Євгена Шульгу (Н. Рибак);

– То скажіть своєму Вольдемарові, може, посунеться, – вжалила прикажчика Настя. – У них же сто тисяч десятин... (О. Гончар).

◇ (1) Ужали́ти в се́рце – боляче вразити; спричинити душевний біль.

– Ти згадай, серце, які Дубці дохідні! Молодий аж іздригнувся і дивиться на неї, – ніби його щось разом здивувало, злякало, у серце вжалило... (Марко Вовчок).