уживати
УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЖИ́ТИ (ВЖИ́ТИ), уживу́, уживе́ш, док., що, рідше чого.
1. Користуватися чим-небудь для своїх потреб, застосовувати що-небудь завжди, постійно.
В їх пеклі на той час мусили уживати люлечки, як наперсточки (Марко Вовчок);
Мала [Неля] анемічні, блідуваті уста, але ніколи .. не вживала помади (Ірина Вільде);
Була вона [рушниця] старенька, іржава, давно вже не вживав її бай (О. Донченко);
Пани теж не вживали виделок, і чужоземці не раз дивувалися, як поруч із сліпучою розкішшю магнатських прийомів на них не додержувалося звичайнісіньких правил пристойності й чистоти (З. Тулуб);
// Використовувати в своїй мові, діях (слова, жести і т. ін.).
Вона [баба] вживала старинні [старовинні] слова, яких діти не розуміли (М. Коцюбинський);
Дядько Оксентій дуже полюбляв нові слова, які густо пішли в народ від дня революції, і в розмові вживав їх для солідності (Ю. Смолич);
Диригент уживає в тактуванні вертикальних і горизонтальних жестів (з навч. літ.).
2. Використовувати або застосовувати що-небудь з якоюсь метою.
[Кай Летіцій:] Доносів не цурався і Катон, та й Ціцерон їх уживав в потребі (Леся Українка);
Вживала [вдова] щодня бодай годинку часу, щоб допильнувати їх [синів] науки (І. Франко);
Тактика Сташки полягала в тому, що вона, наглядівши собі жертву, доти кружляла біля неї, доти уживала різних штучок, доки врешті “він” не заговорював з нею (Ірина Вільде);
// Знаходити кому-, чому-небудь певне застосування.
Всім було цікаво, як ведеться хазяйство .. Всім поясняли, водили на тік, на обори, радились, на що ужити будинки (М. Коцюбинський);
Миколай належить до людей з ініціативою, Тимофія уживають як силу (Г. Хоткевич).
3. Споживати взагалі (їсти, пити, курити тютюн і т. ін.).
Чим винен Вовк, що сіна не вживав, Трави не їсть, м'ясця бажає? А де ж того м'ясця узять? (Л. Глібов);
Добрий тютюн пани вживають, аж пахне. Наш так смердить, а цей як ладанець (Б. Грінченко);
Чи то не має ваги, що змалку пили ми повітря Римських священних горбів та сабінських маслин уживали? (М. Зеров);
Вживаючи страви з риби, ми поповнюємо свої запаси калію, фосфору, кальцію, заліза .. і особливо йоду (з наук.-попул. літ.);
// розм. Їсти (у певному конкретному випадку).
Уживаючи і собі качку, я знову згадав про Василенка (Панас Мирний).
(1) Ужива́ти / ужи́ти [всіх] за́ходів (рідко [всі] за́ходи) – енергійно діяти, робити що-небудь для досягнення чогось.
Я постараюся ужити всі заходи [всіх заходів], щоб дістати книжку (М. Коцюбинський);
Вовки за одну ніч забивали по кілька тварин. Треба було негайно вживати рішучих заходів (О. Донченко);
(2) Ужива́ти / ужи́ти си́лу – діяти силою на кого-небудь.
Значення в інших словниках
- уживати — ужива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- уживати — (що) застосовувати, використовувати, користуватися з чого, послуговуватися чим; (до чого) прикладати; (на що) обертати, ІД. пускати в діло; (капітал) пускати в обіг; (силу) вдаватися до; (їжу) заживати, споживати. Словник синонімів Караванського
- уживати — див. їсти Словник синонімів Вусика
- уживати — (вживати), -аю, -аєш, недок., ужити (вжити), уживу, уживеш, док., перех., що, рідше чого. 1》 Користуватися чим-небудь для своїх потреб, застосовувати що-небудь завжди, постійно. || Використовувати в своїй мові, діях (слова, жести і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- уживати — ВИКОРИСТО́ВУВАТИ (брати що-небудь із користю, для власних вигод), КОРИ́СТУВА́ТИСЯ чим, з чого, ВЖИВА́ТИ (УЖИВА́ТИ) чого, ЗАСТОСО́ВУВАТИ, ПОСЛУГО́ВУВАТИСЯ чим, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, СПОЖИВА́ТИ рідше, ПОСЛУГУВА́ТИСЯ чим, рідше... Словник синонімів української мови
- уживати — Ужива́ти, -ва́ю, -ва́єш; ужи́ти, уживу́, -ве́ш, -ву́ть; уживи́, -ві́ть і ужи́й, ужи́йте чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- уживати — УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЖИ́ТИ (ВЖИ́ТИ), уживу́, уживе́ш, док., перех., що, рідше чого. 1. Користуватися чим-небудь для своїх потреб, застосовувати що-небудь завжди, постійно. Словник української мови в 11 томах
- уживати — Ужива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. ужити, -уживу, -веш, гл. 1) Употреблять, употребить, потреблять; пользоваться. Вживають вони щуку-рибаху, ще й соломаху з водою. ЗОЮР. І. 253. Се зілля кожде вживає. Ном. Не барзо дорогії напитки вживає. АД. І. 211. Словник української мови Грінченка