узвичаєний
УЗВИЧА́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до узвича́їти.
Кожний, хто користується літературною мовою, добирає різні лексичні засоби літературної мови, стараючись додержуватися узвичаєних у ній лексичних (як і морфологічних та інших) норм (з наук. літ.);
// узвича́єно, у знач. пред.
Життя, як колесо від воза, увiйшло в прорiзану колiю i котиться собi узвичаєно (Р. Федорів);
Прикметники від словосполучення півтора карбованця утворювати не узвичаєно (з наук.-попул. літ.);
Саме у четвертому столітті, на першому та другому Вселенських соборах було визначено й узвичаєно основні християнські догмати (з газ.).
2. у знач. прикм. Який став загальноприйнятим, звичайним, широковживаним, усталеним.
Лисенко, за узвичаєною формулою, – основоположник української класичної музики (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- узвичаєний — узвича́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- узвичаєний — Загальноприйнятий, широковживаний, закорінений, (лад) усталений. Словник синонімів Караванського
- узвичаєний — [узвиечайеинией] м. (на) -йеиному/ -йеін'ім, мн. -йеін'і Орфоепічний словник української мови
- узвичаєний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до узвичаїти. 2》 у знач. прикм.Який став загальноприйнятим, звичайним, широковживаним, усталеним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- узвичаєний — УСТА́ЛЕНИЙ (який закріпився в певній формі), УЗВИЧА́ЄНИЙ, СТА́ЛИЙ, СТІЙКИ́Й, ЗАКОРЕНІ́ЛИЙ (який міцно встановився — про щось негативне). Як відомо, Кобилянська залюбки малює тип жінки, що бунтується против усталеної традиції (І. Словник синонімів української мови
- узвичаєний — УЗВИЧА́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до узвича́їти. Кожний, хто користується літературною мовою, добирає.. різні лексичні засоби літературної мови... Словник української мови в 11 томах