узголів'я

УЗГОЛІ́В'Я, УЗГОЛО́В'Я, я, с.

Місце на постелі, куди лягають головою.

Покотом сплять половчани, Ніч – мов криниця без дна... Клонить обличчя кохане До узголів'я жона (М. Рильський);

Ніщо не говорило про те, що тут хтось мешкав, бо на ліжках не видно було навіть подушок в узголів'ї (П. Загребельний);

Він сягнув рукою на нічний столик, що стояв біля узголов'я його ліжка (І. Франко);

// Взагалі будь-яке місце біля голови того, хто лежить де-небудь.

Михайлина заметушилась по хаті, шукала склянку, яку вона перед цим поставила на вікні в узголів'ї хворої (Ю. Збанацький);

Оплакані і зів'ялені горем, стоять в узголов'ях домовин сім'ї полеглих (Ю. Мельничук);

Звиваючись гнучким тілом, вона надривно голосила біля Василевого узголов'я (М. Стельмах);

// Підвищення, яке намощується під голову для лежання, спання.

Служники відв'язали від сідел ведмежі шкури й, укривши ними сіно, помостили узголів'я (А. Хижняк).