узголів'я

УЗГОЛІ́В'Я (УЗГОЛО́В'Я) (місце на постелі, куди лягають головою), НАГОЛІВ'Я розм., ПРИГОЛІ́В'Я (ПРИГОЛОВ'Я) розм., ПРИ́ГОЛОВАЧ діал.; В ГО́ЛОВАХ (це місце або простір коло нього). Ніщо не говорило про те, що тут хтось мешкає, бо на ліжках не видно було навіть подушок в узголів'ї (П. Загребельний); Заснув раптово.. Всю ніч сиділа в наголів'ї мати І погляду не зводила сестра (А. Малишко); Зглянься і біль оджени од коханої дівчини, Фебе, Зглянься ласкаво і стань край приголов'я її (М. Зеров); Здавалося Андрієві, що як сіла вона звечора біля приголовача, то так і просиділа до ранку (Панас Мирний); Свічка блимала на столику в головах (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узголів'я — узголі́в'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. узголів'я — УЗГОЛІ́В'Я, УЗГОЛО́В'Я, я, с. Місце на постелі, куди лягають головою. Покотом сплять половчани, Ніч – мов криниця без дна... Клонить обличчя кохане До узголів'я жона (М. Словник української мови у 20 томах
  3. узголів'я — узголов'я, -я, с. Місце на постелі, куди лягають головою. || Взагалі будь-яке місце біля голови того, хто лежить де-небудь. || Підвищення, яке намощується під голову для лежання, спання. Великий тлумачний словник сучасної мови