узивати

УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЗВА́ТИ, узву́, узве́ш, док., розм.

1. кого, що. Іменувати кого-, що-небудь; називати, звати.

– А не будеш же мене більш узивати Барабашем? – питає Черевань (П. Куліш);

– Як же тебе узивать, рибонько? (Ганна Барвінок);

Жила удова з дітьми у хатці, – навіть би й хаткою узивати не годилося – хижкою (Марко Вовчок);

Море Нептуном ми інколи всі узиваєм Або пашню іменуєм Церерою; Вакха найменням Справжнє наймення вино раз у раз заступати волієм (М. Зеров);

– Хіба на них [дітей] розсердишся? І бабунею взивають, і лащаться... (А. Головко);

За молодечих літ на сеймах чи при жбанку Мечем він [Гервазій] ворога як на капусту сік, – І сам Рубакою себе взивать навик (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

2. кого, що. Характеризуючи певними словами, виявляти своє ставлення до кого-, чого-небудь, давати свою оцінку комусь, чомусь.

– Став бурмистер їх [козаків] докоряти, злодіяками, розбишаками взивати (П. Куліш);

Хазяїн не долічивсь свого ліку і зняв бучу: узвав [наймита] і злодієм, й пройдисвітом, і голотою (Марко Вовчок);

Пани своїм злословієм не облишали Сковороду навіть і після його смерті: вони пускали в пам'ять його всілякі ядовиті стріли, узиваючи його невживчивим і гордим (П. Тичина);

Він [дід Кияшко] категорично відмовлявся від передач. Його в камері .. взивали божевільним, непоправним дурнем (Ю. Збанацький);

Леся сама не раз чула, як Федоська взивала чоловіка неподобними, словами (М. Олійник).

3. кого, діал. Кликати, закликати.

Узивають її в хату, питаю: – Чи підеш, чи ні? (Сл. Б. Грінченка).

4. без прям. дод., заст. Просити, молити, благати, звертаючись до кого-, чого-небудь за допомогою, порадою, розрадою і т. ін.

Увішедши [увійшовши] Наум у церкву, так і пав перед образами та .. знай узивав: – Господи милосердний! (Г. Квітка-Основ'яненко);

І тільки дяк, старий гуцульський дяк, взивав до небес, випрошуючи помилування й благостині для угасшого заступника народного (Г. Хоткевич);

– Довбуше! – взиває мати. – Дай-но сили одиноким, Дай-но блиску в нашу хату! (А. Малишко).