узнавати

УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), наю́, нає́ш, недок., УЗНА́ТИ (ВЗНА́ТИ), на́ю, на́єш, док., кого, що і без прям. дод.

1. Одержувати відомості, дізнаватися про кого-, що-небудь.

Багато узнавала Катерина од дівчат про людей, ще більше говорили вони про себе (Грицько Григоренко);

Жили [князь і дружинники] в Крем'янці тихо, про всі події взнавали пізно (А. Хижняк);

// Довідуватися про кого-, що-небудь, розпитуючи, вивідуючи, спостерігаючи і т. ін.

Заздалегідь узнавши всі ціни і на чорнозем, і на суглинок, і на супісок, вона твердо вирішила продати дві півдесятини (М. Стельмах);

Я взнав у одного з дипломатів завтрашній порядок денний зустрічі комісара з міністром (Ю. Яновський);

Юлдаш .. не спускав очей з батька. Кортіло хлопцеві взнати – куди ж він їздив уночі (О. Донченко);

Дарина глянула на гостя, намагаючись прочитати на його обличчі якусь новину, але нічого не узнала (В. Собко);

Василь Зеленський .. гарно почастував увечері запорожців. А вночі погнав доноса про те, що взнав, частуючи ватажан доброю горілкою (Г. Колісник);

// перев. док. Виявити або викрити що-небудь.

Ховайся ж тепер, Оленко, од людей, не йди й до церкви, бо всі сусіди взнали, кого ти, молода, покохала! (П. Куліш);

Пізніше, коли дорогу узнали в поле та в ліс, – то й не вилазили з їх. І за ділом, і без діла (С. Васильченко);

– Тільки ж ти гляди..: узнають, що в мене той лист, – уб'ють гади, і не писну. Щоб ні душа не знала (А. Головко).

2. Вивчати, пізнавати кого-, що-небудь.

Колись грузинський письменник Казбегі, щоб добре взнати народ, .. пішов у чабани (П. Тичина).

3. перев. док. Зазнати особисто, пізнати на власному досвіді, пережити, відчути щось.

– І що їй за тим Юрком? В наймах ні сонечка, ні літечка не взнає. А за мною господинею буде (М. Стельмах).

4. Розпізнавати кого-, що-небудь за якимись ознаками, даними.

Мулла-дехкан увійшов до контори поважно і нескоро звернувся до Синявіна. Досвід життя привчив уже взнавати, де начальство (Іван Ле);

// Виявляти, розкривати сутність кого-, чого-небудь.

В лиху годину узнаєш вірну людину (прислів'я).

5. рідко. Визнавати когось, щось; вважати яким-небудь.

Лікарі порадили їй змінити оточення і виїхати на село в якусь родину, де .. хвора узнавала б чийсь авторитет (Леся Українка);

Професор уже готов був узнати його дуже пильним і здібним хлопаком і, хотячи ще ліпше переконатися про се, переставив букви (І. Франко).