1. Словник української мови у 20 томах

узорити

УЗО́РИТИ (ВЗО́РИТИ), рить, док., кого, що, розм.

Освітити (про зірку).

УЗОРИ́ТИ (ВЗОРИ́ТИ), рю́, ри́ш, док., кого, що, діал.

Побачити.

Як узорив він свою милую, обнявся з нею, поцілувався (П. Чубинський);

[Варвара:] Клянуся тобі нашою дружбою, що коли моє серце виявиться сліпим, то очі мої залишаться зрячими, й вони навіть у найтемнішу ніч узорять потрібну мішень (Я. Галан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узорити — узо́рити дієслово доконаного виду освітити — про зірку розм. узори́ти дієслово доконаного виду побачити діал. Орфографічний словник української мови
  2. узорити — I уз`орити(взорити), -рить, док., перех., розм. Освітити (про зірку). II узор`ити(взорити), -рю, -риш, док., перех., діал. Побачити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. узорити — ПОБА́ЧИТИ (сприйняти зором), СПОСТЕРЕГТИ́, НАБА́ЧИТИ розм., НАГЛЯ́НУТИ розм., НАГЛЯ́ДІТИ розм., НАГЛЕ́ДІТИ розм., УГЛЕ́ДІТИ (ВГЛЕ́ДІТИ) розм., УГЛЯ́ДІТИ (ВГЛЯ́ДІТИ) розм. рідше, ЗГЛЯ́ДІТИ (ЗОГЛЯ́ДІТИ) розм., ЗГЛЯ́ДІТИСЯ (ЗОГЛЯ́ДІТИСЯ) розм. Словник синонімів української мови
  4. узорити — УЗО́РИТИ (ВЗО́РИТИ), рить, док., перех., розм. Освітити (про зірку). УЗОРИ́ТИ (ВЗОРИ́ТИ), рю́, ри́ш, док., перех., діал. Побачити. Як узорив він свою милую, обнявся з нею, поцілувався (Чуб. Словник української мови в 11 томах
  5. узорити — Узори́ти, -рю, -риш гл. Увидѣть. Як узорне він свою милую, обнявся з нею, поцілувався. Чуб. II. 19. Словник української мови Грінченка