1. Словник української мови у 20 томах

узурпація

УЗУРПА́ЦІЯ, ї, ж.

Незаконне захоплення влади в країні або привласнення чужих прав на що-небудь, чиїхсь досягнень і т. ін.

Обіймемось та підемо в левади, В поля, в луги, в гаї широкошумні, Чи не розвіємо тяжкої там досади На узурпації, на захвати безумні (П. Куліш);

Міжнародні обставини того часу – після узурпації гітлерівцями влади в Німеччині – були особливо складні (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узурпація — узурпа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. узурпація — Ї, ор. -єю. Незаконне захоплення влади або привласнення чужих прав на щось, якихось досягнень тощо. Обіймемось та підемо в левади, В поля й луги, в гаї широкошумні, Чи не розвіємо тяжкої там досади На узурпації, на захвати безумні (П.Куліш). Літературне слововживання
  3. узурпація — -ї, ж. Незаконне захоплення влади в країні або привласнення чужих прав на що-небудь, чиїхсь досягнень і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. узурпація — узурпа́ція (лат. usurpatio) протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. узурпація — Узурпа́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. узурпація — УЗУРПА́ЦІЯ, ї, ж. Незаконне захоплення влади в країні або привласнення чужих прав на що-небудь, чиїхсь досягнень і т. ін. Обіймемось та підемо в левади, В поля, в луги, в гаї широкошумні, Чи не розвіємо тяжкої там досади На узурпації... Словник української мови в 11 томах