указка

УКА́ЗКА, и, ж.

1. Паличка, якою що-небудь показують, указують.

А восени сидить Тарас за граматкою між школярами в дяковій хаті, ляскає указкою то одного, то другого, коли одвернеться дяк (С. Васильченко);

Водячи указкою по карті, він розповідає, які ріки зустрінуться під час мандрівки (О. Донченко);

Гетьманова рука твердо провела срібною указкою рису від Вінниці до Умані (Н. Рибак);

Хлоп'я з указкою вірш читає... (Д. Білоус);

Лазерна указка дозволяє коментувати рисунок на екрані з великої відстані (з навч. літ.).

2. розм. Який-небудь знак (напис, стрілка, віха і т. ін.), що повідомляє про щось, показує напрям кудись, до чогось тощо.

Осадчий розпорядився поставити з обох боків греблі указки, фанерні щитки, на яких чорною фарбою писалося про заборону переїзду (М. Чабанівський);

– Ходив я сьогодні, братці, по обід через траншеї першого батальйону. Ой леле! Там, ціле підземне місто спорудили. Якби не указки, заблудився б, як у лісі (О. Гончар);

Небавом повертається од саперів Марченко, тримаючиза ребро дощечку-указку, яка виблискує свіжою фарбою (Є. Доломан).

3. розм. Вказівка, розпорядження, порада.

Її Микола повинен сам усе бачити, сам усе розуміти, він не потребує указки... (Г. Хоткевич).