указка

НАСТАНО́ВА (рекомендація, роз'яснення з боку вищого органу, керівної особи і т. ін., що вказують, як діяти в тих чи інших випадках); ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), УКА́ЗКА розм. (настанова конкретнішого характеру); ДИРЕКТИ́ВА (настанова, вказівка, обов'язкова для виконання); ІНСТРУ́КЦІЯ, ПРИ́ПИС (керівна вказівка, правила, що встановлюють порядок, спосіб дії). Мокроступ акуратно з'являвся після роботи до Павла Остаповича, одержував від нього конкретні настанови на наступний день (М. Ю. Тарновський); Головний машиніст здав машину.. й покурював цигарку, даючи часом дрібні тільки вказівки молодому помічникові (С. Васильченко); Її Микола повинен сам усе бачити, сам усе розуміти, він не потребує указки.. (Г. Хоткевич); — Є директива..: полонених не вбивати, а обмінювати через Червоний Хрест! (О. Гончар); (Цупович:) Чекаємо ваших інструкцій, сер! (Я. Галан); Старшина доповів їй, що всі приписи медицини виконано (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. указка — ука́зка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. указка — [указка] -зкие, д. і м. -з'ц'і, р. мн. -зок Орфоепічний словник української мови
  3. указка — УКА́ЗКА, и, ж. 1. Паличка, якою що-небудь показують, указують. А восени сидить Тарас за граматкою між школярами в дяковій хаті, ляскає указкою то одного, то другого, коли одвернеться дяк (С. Словник української мови у 20 томах
  4. указка — -и, ж. 1》 Довга паличка, якою що-небудь показують, указують. Лазерна указка — невеличкий лазерний апарат-ліхтарик, що створює червону пляму (точку на карті або на класній дошці тощо). 2》 розм. Який-небудь знак (напис, стрілка, віха і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. указка — УКА́ЗКА, и, ж. 1. Довга паличка, якою що-небудь показують, указують. Водячи указкою по карті, він розповідає, які ріки зустрінуться під час мандрівки (Донч. Словник української мови в 11 томах