указник

НАСТА́ВНИК (той, хто наставляє, дає напучення), МЕ́НТОР книжн. заст., ірон., НАПУ́ТНИК заст.; УЧИ́ТЕЛЬ (ВЧИ́ТЕЛЬ), МЕТР книжн. заст., ірон. (той, хто є авторитетом у якій-небудь галузі, передає свій досвід, знання, є для інших прикладом); ПОВЧА́ЛЬНИК розм., УКА́ЖЧИК (ВКА́ЖЧИК) розм., УКА́ЗНИК (ВКА́ЗНИК) розм. рідше (при несхвальному ставленні). Наставники молоді; — Що ж се ти, сину, в ментори мені накинувся, — озливсь вкінці батько (І. Франко); — Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? — ..Це дочка мого найкращого напутника — друга (Є. Кротевич); Старші письменники — учителі наші (М. Коцюбинський); Михайль — мій колишній метр. А загалом — він ватажок лівих поетів (Ю. Яновський); — Я розумію, хлопець ти вже дорослий.. повчальників не потребуєш, бо й сам набачився чимало (Григорій Тютюнник); — Який він мені укажчик?.. Я сама собі голова... (Панас Мирний).