1. Словник української мови в 11 томах

указник

УКА́ЗНИК (ВКА́ЗНИК), а, ч., розм. Те саме, що ука́жчик.

Сьогодні не празник, а ти нам не вказник (Номис, 1864, № 187).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. указник — ука́зник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. указник — УКА́ЗНИК (ВКА́ЗНИК), а, ч., розм. Те саме, що ука́жчик. Сьогодні не празник, а ти нам не вказник (Номис). Словник української мови у 20 томах
  3. указник — (вказник), -а, ч., розм. Те саме, що укажчик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. указник — НАСТА́ВНИК (той, хто наставляє, дає напучення), МЕ́НТОР книжн. заст., ірон., НАПУ́ТНИК заст.; УЧИ́ТЕЛЬ (ВЧИ́ТЕЛЬ), МЕТР книжн. заст., ірон. Словник синонімів української мови
  5. указник — Ука́зник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. указник — Указник, -ка м. Указчикъ. Сьогодня не празник, а ти нам не вказник. Ном. № 187. Словник української мови Грінченка