укипати
УКИПА́ТИ (ВКИПА́ТИ), а́є, недок., УКИПІ́ТИ (ВКИПІ́ТИ), пи́ть, док.
1. Доходити до готовності під час кипіння, варіння.
Як почав борщ укипати, то .. як вона не кріпилася, а не видержала... – Пилинку! Синочку мій! Що ми будемо завтра їсти! (Панас Мирний);
Поки в казанку пшоно вкипало, хлопець нашвидку в дорогу лагодився (В. Мисик);
Чумаки .. запалюють огонь, заварюють кашу, а поки вона вкипить, сідають перед огнем, запаливши цигарки (В. Самійленко).
2. перен., розм. Раптово робитися непорушним.
Той аж у землю вкипів – так вразили слова Мірошниченка (М. Стельмах).
◇ (1) Аж у зе́млю вкипі́ти – бути надзвичайно враженим, занепокоєним, схвильованим чимсь несподіваним, непередбаченим.
– А що буде, коли він у серце влізе і не вилізе звідти? – з-під набряклих вій твердо глянув у вічі другові. Той аж у землю вкипів – так вразили слова Мірошниченка (М. Стельмах);
(2) В ка́шу вкипі́ти – затіяти неприємну, складну, з великими клопотами справу.
Неспеціалісту навіть важко собі уявити, в яку кашу ми вкипіли (Ю. Яновський).
Значення в інших словниках
- укипати — укипа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- укипати — (вкипати), -ає, недок., укипіти (вкипіти), -пить, док. 1》 Доходити до готовності під час кипіння, варіння. 2》 перен., розм. Раптово робитися непорушним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- укипати — ВАРИ́ТИСЯ (про їжу — набувати готовності під дією вогню), КИПІ́ТИ, УКИПА́ТИ (ВКИПА́ТИ), МЛІ́ТИ, ПРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), ПА́РИТИСЯ (на парі, на малому вогні). — Док.: звари́тися, укипі́ти (вкипі́ти), упрі́ти (впрі́ти). Словник синонімів української мови
- укипати — Укипа́ти, -па́ю, -па́єш; укипі́ти, -плю́, -пи́ш, -пля́ть; укипі́лий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- укипати — УКИПА́ТИ (ВКИПА́ТИ), а́є, недок., УКИПІ́ТИ (ВКИПІ́ТИ), пи́ть, док. 1. Доходити до готовності під час кипіння, варіння. Як почав борщ укипати, то.. як вона не кріпилася, а не видержала… — Пилинку! Синочку мій! Що ми будемо завтра їсти!... Словник української мови в 11 томах