уклонятися

УКЛОНЯ́ТИСЯ (ВКЛОНЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УКЛОНИ́ТИСЯ (ВКЛОНИ́ТИСЯ), лоню́ся, ло́нишся, док.

1. кому і без дод. Нахиляти голову або верхню частину тулуба на знак вітання, пошани і т. ін.

[Анна:] Ви – дон Жуан? [Д. Жуан (уклоняючись):] До вашої послуги (Леся Українка);

Став [гість] на порозі І, уклонившися, вітав Марію тихо (Т. Шевченко);

Впізнавши пана Бжеського, він шанобливо вклонився і допоміг йому злізти з коня (З. Тулуб);

Співачка юна на естраді Вклонилась похапцем громаді (М. Рильський);

// чому. Відвідувати що-небудь, виявляючи свою пошану.

Мені здавалося, що ця стіна [паризьких комунарів] Вся – з бронзи, мармуру й граніту. Вона ж – звичайна, кам'яна... Та посланці з усього світу Священній уклоняються стіні (Л. Дмитерко);

1843 року Шевченко відвідав рідні місця на Україні, побував у Кирилівці.., уклонився могилам батьків (П. Колесник).

2. перед ким – чим. Бути великим прихильником, шанувальником кого-, чого-небудь.

Де юнаки, що колись Перед тобою уклонялись? (Я. Щоголів);

– Я не зрікаюсь його, – вихвалявся він, – я низько уклоняюся перед усім тим, що козацтво доброго зробило (Панас Мирний).

3. кому. Вітати кого-небудь письмово, у листі, або усно через іншу особу, виражаючи пошану.

Прохає він своїх товаришів, як будуть повертати у край рідний, уклонитися від нього отцю-неньці й вірній дружині... (М. Коцюбинський).

4. кому, перед ким. Принижуватися, запобігати перед ким-небудь; покорятися комусь.

Він не з таких, щоб уклонятися перед багатіями (І. Багмут);

– Руські люди потреби не мають уклонятися тим [римським] папам (А. Хижняк).

(1) Уклони́тися пра́ху – віддати шану померлому.

І, уклонившись праху [Т. Г. Шевченка], ми сходили з гори (П. Тичина).

◇ (2) Вклони́тися / розкла́нятися з подри́ґусом, діал., жарт. – розкланятися, розшаркуючись, з вихилясами.

Вклонивсь хлопець та ще з таким подригусом, аж долівку здер, шаркнувши ногою (А. Свидницький);

(3) Вклоня́тися ча́рці – випивати, зловживати алкогольними напоями.

Деякі буряководи, забувши про посіви, вклонялися чарці (М. Рудь);

Зе́мно (ни́зько, низе́нько) кла́нятися (вклоня́тися, поклоня́тися) / уклони́тися (вклони́тися, схили́тися) <�Кла́нятися / уклони́тися (вклони́тися) у по́яс> див. кла́нятися;

(4) Уклоня́тися / уклони́тися до землі́ кому – виражати пошану до кого-небудь.

Уклоняюся Вам до землі за теплі слова, за щирі побажання (з усн. мови).