укорочений
УКОРО́ЧЕНИЙ (ВКОРО́ЧЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до укороти́ти.
Одноокий Сергій .. прикладає до вузькуватого напівоглухлого вуха вкорочені машиною кінчики пальців (М. Стельмах);
Ґрунти у згаданій екосистемі досить типові для Українського Полісся – слабопідзолисті піщані на давньоеолових відкладах. Профіль їх укорочений, слабкодиференційований на генетичні горизонти (з наук. літ.);
* Образно. “Чого нав'яз?” – говорила вся його постать, якось зразу вкорочена і ствердла (М. Коцюбинський);
// у знач. прикм.
Посіви обробляють регулятором росту, який сприяє формуванню стійкіших до вилягання рослин з укороченими і потовщеними стеблами (з наук.-попул. літ.);
Для буріння горизонтальних свердловин розробили укорочений турбобур з довжиною корпусу 4 м (з наук. літ.);
// укоро́чено, безос. пред.
Він справді Кучук .. І названий так не на честь найкоротшого зимового місяця, а тому, що змалку йому навіки вкорочено тіло так, що вже нічим не доточиш (П. Загребельний).
Значення в інших словниках
- укорочений — укоро́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- укорочений — (вкорочений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до укоротити. || укорочено (вкорочено), безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- укорочений — Укоро́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- укорочений — УКОРО́ЧЕНИЙ (ВКОРО́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до укороти́ти. Одноокий Сергій.. прикладає до вузькуватого напівоглухлого вуха вкорочені машиною кінчики пальців (Стельмах, І, 1962, 112); *Образно. «Чого нав’яз?... Словник української мови в 11 томах