1. Словник української мови в 11 томах

укорочений

УКОРО́ЧЕНИЙ (ВКОРО́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до укороти́ти.

Одноокий Сергій.. прикладає до вузькуватого напівоглухлого вуха вкорочені машиною кінчики пальців (Стельмах, І, 1962, 112);

*Образно. «Чого нав’яз?» — говорила вся його постать, якось зразу вкорочена і ствердла (Коцюб., II, 1955, 191).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. укорочений — укоро́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. укорочений — УКОРО́ЧЕНИЙ (ВКОРО́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до укороти́ти. Одноокий Сергій .. прикладає до вузькуватого напівоглухлого вуха вкорочені машиною кінчики пальців (М. Словник української мови у 20 томах
  3. укорочений — (вкорочений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до укоротити. || укорочено (вкорочено), безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. укорочений — Укоро́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)