укоханий
УКО́ХАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до укоха́ти.
Свято веселеє нас привітало, Свято, найбільш укохане в народі (В. Самійленко);
Ганна!.. Колись його [Гордія] укоханий у мріях ідеал!.. Що від його тепер зосталося? (Б. Грінченко);
Тихін ситий, п'яненький, веселенький, гарною дівчиною укоханий і при грошах (К. Гордієнко);
// у знач. прикм. Який викликає до себе любов, користується любов'ю; улюблений, любий.
Єремія .. весь свій вільний час оддавав своєму укоханому військові (І. Нечуй-Левицький);
З глибоким хвилюванням розповідав він тепер, як це було значуще для нього пролити кров за Угорщину, укохану батьківщину Мате Залка, який колись пролив кров за Україну, укохану батьківщину Юрка... (Ю. Смолич);
Укоханий князів зять Криштоф Радзівілл прислав з Литви на ці свята свою другу дружину Єлизавету (Іван Ле);
В таку ніч Русалія буває біля своїх укоханих лілей, біля Земної Гатки (О. Бердник).
2. у знач. прикм. Який свідчить про постійний добрий нагляд і піклування.
Голова [у Тетяни] не запнута, дві укоханих коси вінком клалися по ній (Іван Ле);
На вікнах і просто на підлозі багато розкішних укоханих вазонів (В. Козаченко);
Вже не було вітальні, укоханих в добрі жінок, а тільки ліс, та поле, та в ньому бідна покритка із немовлям (Василь Шевчук).
Значення в інших словниках
- укоханий — уко́ханий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- укоханий — див. коханий Словник синонімів Вусика
- укоханий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до укохати. || у знач. прикм. Який викликає до себе любов, користується любов'ю; улюблений, любий. 2》 у знач. прикм. Який свідчить про постійний добрий нагляд і піклування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- укоханий — УЛЮ́БЛЕНИЙ (якого дуже люблять, дорогий і близький серцю), КОХА́НИЙ, УКО́ХАНИЙ, ЛЮБИ́МИЙ, ЛЮ́БИЙ, ФАВОРИ́ТНИЙ. — Ти для мене тепер не лише улюблений поет, ти мені рідний, як батьківщина (З. Тулуб); Як тебе та не любити, мій коханий край! (В. Словник синонімів української мови
- укоханий — Уко́ханий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- укоханий — УКО́ХАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до укоха́ти. Свято веселеє нас привітало, Свято, найбільш укохане в народі (Сам., І, 1958, 103); Ганна!.. Колись його [Гордія] укоханий у мріях ідеал!.. Що від його тепер зосталося? (Гр. Словник української мови в 11 томах