1. Словник української мови у 20 томах

укоханець

УКО́ХАНЕЦЬ, нця, ч.

Той, кого надзвичайно кохають, люблять; улюбленець.

Данилко поклав його [жайворонка з тіста] перед себе на парті і, пишучи у зошит, одно милувався із свого укоханця (Ю. Яновський);

– Козак! Козаче мій... – пестила [мати] укоханця, повертаючись із ним садовими доріжками до хати (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. укоханець — уко́ханець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. укоханець — -нця. ч. Той, кого надзвичайно кохають, люблять; улюбленець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. укоханець — УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ (той, кого дуже люблять, цінують), ЛЮБИ́МЕЦЬ, УКО́ХАНЕЦЬ, ОБРА́НЕЦЬ поет., УЛЮ́БЛЕНИК рідше, ЛЮ́БЛЕНЕЦЬ рідше, ВИБРА́НЕЦЬ рідше; ФАВОРИ́Т (улюбленець знатної особи; спорт. — кращий спортсмен, улюбленець публіки); ПРОТЕЖЕ́ книжн. Словник синонімів української мови
  4. укоханець — УКО́ХАНЕЦЬ, нця, ч. Той, кого надзвичайно кохають, люблять; улюбленець. Данилко поклав його [жайворонка з тіста] перед себе на парті і, пишучи у зошит, одно милувався із свого укоханця (Ю. Янов., II, 1958, 182); — Козак!... Словник української мови в 11 томах