укоханець
УКО́ХАНЕЦЬ, нця, ч. Той, кого надзвичайно кохають, люблять; улюбленець.
Данилко поклав його [жайворонка з тіста] перед себе на парті і, пишучи у зошит, одно милувався із свого укоханця (Ю. Янов., II, 1958, 182);
— Козак! Козаче мій… — пестила [мати] укоханця, повертаючись із ним садовими доріжками до хати (Ле, Хмельницький, І, 1957, 12).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- укоханець — уко́ханець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- укоханець — УКО́ХАНЕЦЬ, нця, ч. Той, кого надзвичайно кохають, люблять; улюбленець. Данилко поклав його [жайворонка з тіста] перед себе на парті і, пишучи у зошит, одно милувався із свого укоханця (Ю. Яновський); – Козак! Козаче мій... Словник української мови у 20 томах
- укоханець — -нця. ч. Той, кого надзвичайно кохають, люблять; улюбленець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- укоханець — УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ (той, кого дуже люблять, цінують), ЛЮБИ́МЕЦЬ, УКО́ХАНЕЦЬ, ОБРА́НЕЦЬ поет., УЛЮ́БЛЕНИК рідше, ЛЮ́БЛЕНЕЦЬ рідше, ВИБРА́НЕЦЬ рідше; ФАВОРИ́Т (улюбленець знатної особи; спорт. — кращий спортсмен, улюбленець публіки); ПРОТЕЖЕ́ книжн. Словник синонімів української мови