укохати
УКОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. кого. Покохати, полюбити.
– Галочко! .. чого ти боса вийшла?.. Тепер дощ, калюка... покаляєш свої білі ніженята... – А тобі що за діло? Хіба ти їх кохав? – Хоч не кохав, так укохав (Панас Мирний).
2. кого, що. Те саме, що ви́плекати.
Війт у нас у громаді Гонорово [багато] вбраний. Та й укохав таке сало, Що годі ходити (з думи).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- укохати — укоха́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- укохати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Покохати, полюбити. 2》 Те саме, що виплекати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- укохати — Укоха́ти, -ха́ю, -ха́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- укохати — УКОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. 1. Покохати, полюбити. — Галочко!.. чого ти боса вийшла?.. Тепер дощ, калюка… покаляєш свої білі ніженята… — А тобі що за діло? Хіба ти їх кохав? — Хоч не кохав, так укохав (Мирний, II, 1954, 226). Словник української мови в 11 томах
- укохати — Укохати, -хаю, -єш гл. Полюбить. Словник української мови Грінченка