українці
УКРАЇ́НЦІ (ВКРАЇ́НЦІ), ів, мн. (одн. украї́нець (вкраї́нець), нця, ч.; украї́нка (вкраї́нка), и, ж.).
Східнослов'янський народ, що нині становить основне населення України.
– Ви самі українець і, здається, херсонський, земляк моєї мами? – спитала Маруся (І. Нечуй-Левицький);
Вона про братство й дружбу говорила, .. Про день новий Шевченкових дітей І про поета, що в гіркому віці, У тьмі гнітючій царської неволі Єднав серця грузинів, росіян І українців (М. Рильський);
Біла шия в разках намиста, Наче шовк, шелестять слова. Де ти, зірко моя промениста, Українко моя степова? (О. Гончар);
Маємо відродити в наших сучасних українцях і українках генетичну пам'ять, почуття гордості (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- українці — -ів, мн. (одн. українець, -нця, ч.; українка, -и, ж.). Нація, основне населення України; представники цієї нації, країни; громадяни республіки Україна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- українці — УКРАЇ́НЦІ, ів, мн. (одн. украї́нець, нця, ч.; украї́нка, и, ж.). Один із трьох східнослов’янських народів, що нині становить основне населення Української РСР. — Ви самі українець і, здається, херсонський, земляк моєї мами? — спитала Маруся (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах