1. Словник української мови у 20 томах

укручувати

УКРУ́ЧУВАТИ¹ (ВКРУ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УКРУТИ́ТИ (ВКРУТИ́ТИ), учу́, у́тиш, док., що.

1. Міцно обмотувати чимсь, умотувати в щось.

– Та й малий же ти з біса. Ану, давай я тебе поміряю. Та як укрутить [кравець] у хвіст руку – і давай міряти [Вовка] аршином! (із журн.);

// Закручуючи, прив'язувати.

Прив'язав його плечима до того стовпа. Добре вкрутив його (Сл. Б. Грінченка).

2. Прикручуючи, зменшувати світло, звук і т. ін. (у лампі, приймачі тощо).

Лежала [Явдошка] на лежанці й чекала. Хоч знала, що ждати доведеться довго, лампи не погасила, а лише вкрутила гніт (О. Підсуха);

Вкрутивши, применшивши ґнотик у гасовій лампі, тепер нарешті він [Микола Васильович] ляже, в останню мить недбало кинувши під подушку свій важкий чорний наган (О. Гончар);

Петро Сидорович на моє запитання довго мовчав. А тоді переміряв неквапливими кроками кімнату, трохи вкрутив динамік і мовив: – Це цікавий чоловік (Ю. Мушкетик).

УКРУ́ЧУВАТИ² див. вкру́чувати¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. укручувати — укру́чувати 1 дієслово недоконаного виду умотувати в щось; зменшувати світло укру́чувати 2 дієслово недоконаного виду угвинчувати Орфографічний словник української мови
  2. укручувати — див. свердлити Словник синонімів Вусика
  3. укручувати — I (вкручувати), -ую, -уєш, недок., укрутити (вкрутити), -учу, -утиш, док., перех. 1》 Міцно обмотувати чимсь, умотувати в щось. || Закручуючи, прив'язувати. 2》 Прикручуючи, зменшувати світло, звук і т. ін. (у лампі, приймачі тощо). II див. вкручувати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. укручувати — ВКРУ́ЧУВАТИ (УКРУ́ЧУВАТИ) (обертаючи, вставляти кудись, закріплювати в чомусь), ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ), ВВІ́РЧУВАТИ (УВІ́РЧУВАТИ), ВГВИ́НЧУВАТИ (УГВИ́НЧУВАТИ). — Док. Словник синонімів української мови
  5. укручувати — УКРУ́ЧУВАТИ¹ (ВКРУ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УКРУТИ́ТИ (ВКРУТИ́ТИ), учу́, у́тиш, док., перех. 1. Міцно обмотувати чимсь, умотувати в щось. — Та й малий же ти з біса. Ану, давай я тебе поміряю. Словник української мови в 11 томах
  6. укручувати — Укручувати, -чую, -єш сов. в. укрутити, -чу, -тиш, гл. 1) Ввинчивать, ввинтить. 2) Вматывать, вмотать, заматывать. замотать; обвязывать, обвязать. Прив'язав його плечима до того стовпа. Добре, вкрутив його. Грин. II. Словник української мови Грінченка