улитий
УЛИ́ТИЙ¹ (ВЛИ́ТИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до ули́ти¹.
Гупає виструганий, випалений, улитий водою тік, важке зерно, мов дріб, бризкає з колоса під замашним ударом ціпа (Ю. Яновський);
Мир сміється, влитий сонцем... (П. Грабовський);
// ули́то, безос. пред.
Боже! цвіту того, цвіту! як молоком улито! (Ганна Барвінок).
◇ (1) Мов (як і т. ін.) ули́тий – гарно пошитий, щільно пригнаний (про одяг).
З вигляду бравішого в таборі не найти: все на ньому як влите, наче родився в цьому обмундируванні (О. Гончар);
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) вли́тий, зі сл. сиді́ти. – дуже добре (про одяг).
Онук якось аж неохоче вдягнув – костюм сидів на ньому як влитий (А. Дімаров);
Він [Волконський] був молодий і гарний, генеральський мундир лежав на ньому, як влитий (Б. Левін).
УЛИ́ТИЙ² див. вли́тий¹.
Значення в інших словниках
- улитий — ули́тий 1 дієприкметник облитий ули́тий 2 дієприкметник влитий в середину чогось Орфографічний словник української мови
- улитий — I (влитий), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до улити I. || улито, безос. присудк. сл. Мов (як і т. ін.) улитий — гарно пошитий, щільно пригнаний (про одяг). II див. влитий I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- улитий — УЛИ́ТИЙ¹ (ВЛИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ули́ти¹. Гупає виструганий, випалений, улитий водою тік, важке зерно, мов дріб, бризкає з колоса під замашним ударом ціпа (Ю. Янов., Мир, 1956, 100); Мир сміється, влитий сонцем… (Граб. Словник української мови в 11 томах