1. Словник української мови у 20 томах

уличі

У́ЛИЧІ, ів, мн.

Стародавнє східнослов'янське плем'я, яке жило у пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря.

Десь у V столітті н. е. на території нинішніх Бессарабії, Галичини, Буковини і Трансільванії з'явилися слов'янські племена – уличі й тиверці (з наук.-попул. літ.);

Східні слов'яни напередодні утворення древньоруської держави і на початку її існування ділились на ряд племен .. Між Південним Бугом і Дністром жили уличі (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уличі — -ів, мн. Стародавнє східнослов'янське плем'я, яке жило у пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. уличі — Східнослов'янський племінний союз; склався на поч. VII ст. у межах розселення антів, нащадками яких вони були; до кінця IX ст. населяли територію на сх. від нижньої та середньої течії Дніпра, між Дніпром і Пд. Універсальний словник-енциклопедія
  3. уличі — У́ЛИЧІ, ів, мн. Стародавнє східнослов’янське плем’я, яке жило у пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря. Десь у V столітті н. Словник української мови в 11 томах