1. Словник української мови в 11 томах

уличі

У́ЛИЧІ, ів, мн. Стародавнє східнослов’янське плем’я, яке жило у пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря.

Десь у V столітті н. е. на території нинішніх Бессарабії, Галичини, Буковини і Трансільванії з’явилися слов’янські племена — уличі й тиверці (Наука.., 3, 1969, 43);

Східні слов’яни напередодні утворення древньоруської держави і на початку її існування ділились на ряд племен.. Між Південним Бугом і Дністром жили уличі (Іст. УРСР, І, 1953, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уличі — -ів, мн. Стародавнє східнослов'янське плем'я, яке жило у пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. уличі — У́ЛИЧІ, ів, мн. Стародавнє східнослов'янське плем'я, яке жило у пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря. Десь у V столітті н. Словник української мови у 20 томах
  3. уличі — Східнослов'янський племінний союз; склався на поч. VII ст. у межах розселення антів, нащадками яких вони були; до кінця IX ст. населяли територію на сх. від нижньої та середньої течії Дніпра, між Дніпром і Пд. Універсальний словник-енциклопедія