ультиматист
УЛЬТИМАТИ́СТ, а, ч., іст.
Прибічник, послідовник ультиматизму.
Віддаючи належне в цілому правильній оцінці творчості В. Стефаника в ранній статті Г. Алексинського, водночас не можна забувати, що незабаром після поразки революції 1905 –1907 років, з настанням епохи реакції останній сповз на позиції одзовістів, ультиматистів, богошукачів (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ультиматист — ультимати́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ультиматист — УЛЬТИМАТИ́СТ, а, ч. Прибічник, послідовник ультиматизму. Віддаючи належне в цілому правильній оцінці творчості В. Стефаника в ранній статті... Словник української мови в 11 томах