умисно

УМИ́СНО (ВМИ́СНО), присл.

З певною метою, з певним наміром; навмисно.

Умисно широко дихаючи, перейшов він невеличкий клаптик безлісного шляху і вступив у гай (Б. Грінченко);

– Ще не знавши, що ви перед твоїм шлюбом були знайомі, я вмисно запросив його до себе, надіючись, що ти закохаєшся в нім (І. Франко);

Як велися переговори з львівськими міщанами, Виговський .. умисно намовляв їх, щоб не переговорювалися з Бутурліним і не піддавалися на царське ім'я (М. Грушевський);

Коли почула [Маруся] шум багатьох голосів і, оглянувшися, побачила, що до неї наближаються опришки усією громадою, – одразу перелякалася, серце сильно забилося в грудях. Але умисно не встала, хоч бігти хотілося (Г. Хоткевич);

Здавалось [демобілізовані], умисно не розлучались із військовою уніформою, охайно заправляли під ремені гімнастерки і не зривали з шинель петлиць (Р. Іваничук).