1. Словник української мови в 11 томах

умисно

УМИ́СНО (ВМИ́СНО), присл. З певною метою, з певним наміром; навмисно.

Умисно широко дихаючи, перейшов він невеличкий клаптик безлісного шляху і вступив у гай (Гр., II, 1963, 83);

— Ще не знавши, що ви перед твоїм шлюбом були знайомі, я вмисно запросив його до себе, надіючись, що ти закохаєшся в нім (Фр., VII, 1951, 392);

Коли почула [Маруся] шум багатьох голосів і, оглянувшися, побачила, що до неї наближаються опришки усією громадою, — одразу перелякалася, серце сильно забилося в грудях. Але умисно не встала, хоч бігти хотілося (Хотк., II, 1966, 208).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умисно — уми́сно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. умисно — див. навмисно; удавано Словник синонімів Вусика
  3. умисно — УМИ́СНО (ВМИ́СНО), присл. З певною метою, з певним наміром; навмисно. Умисно широко дихаючи, перейшов він невеличкий клаптик безлісного шляху і вступив у гай (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. умисно — (вмисно), присл. З певною метою, з певним наміром; навмисно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. умисно — НАВМИ́СНО (НАВМИ́СНЕ) (з певним наміром, із певною метою), УМИ́СНО (УМИ́СНЕ), ЗУМИ́СНЕ (ЗУМИ́СНО) рідше, НАРОЧИ́ТО, СПЕЦІА́ЛЬНО, НАУМИ́СНО (НАУМИ́СНЕ) рідше, ВМИ́СНЕ (ВМИ́СНО) рідше, НАРО́КОМ розм., ЗНАРО́ШНЕ розм. Словник синонімів української мови
  6. умисно — Уми́сне і уми́сно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)