1. Словник української мови в 11 томах

умисний

УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), а, е. Зробл., вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний.

Мене почало дратувати це вмисне інтригування (Досв., Вибр., 1959, 411);

Через два тижні суд засудив Сергія Петровича Боровика за умисне тілесне пошкодження до двох років ув’язнення (Собко, Справа.., 1959, 154).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умисний — уми́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. умисний — див. НАВМИСНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. умисний — УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), а, е. Зроблений, вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний. Мене почало дратувати це вмисне інтригування (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  4. умисний — (вмисний), -а, -е. Зробл., вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. умисний — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується). Словник синонімів української мови
  6. умисний — Уми́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. умисний — Умисний, -а, -е Умышленный, нарочный. Шейк. Словник української мови Грінченка