1. Словник української мови в 11 томах

умисне

УМИ́СНЕ (ВМИ́СНЕ), присл. Те саме, що уми́сно.

[Орест:] Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Ви немов умисне втікаєте від мене (Л. Укр., II, 1951, 43);

Зінько вмисне прийшов у громаду дуже рано, бо при йому [ньому] не так вільно було Денисовим прихильникам збивати людей (Гр., II, 1963, 357);

Угорець.. взявся за сокиру. Уже з того, як він її тримав, було видно, що цей дроворуб небагато врубає. А Гриша умисне підмостив йому таки дебелу колоду (Гончар, III, 1959, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умисне — уми́сне прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. умисне — <�ВМИСНЕ > навмисне, зумисне, з наміром, спеціально, обдумано, продумано. Словник синонімів Караванського
  3. умисне — див. навмисно Словник синонімів Вусика
  4. умисне — УМИ́СНЕ (ВМИ́СНЕ), присл. Те саме, що уми́сно. [Орест:] Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Ви немов умисне втікаєте від мене (Леся Українка); Зінько вмисне прийшов у громаду дуже рано... Словник української мови у 20 томах
  5. умисне — (вмисне), присл. Те саме, що умисно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. умисне — НАВМИ́СНО (НАВМИ́СНЕ) (з певним наміром, із певною метою), УМИ́СНО (УМИ́СНЕ), ЗУМИ́СНЕ (ЗУМИ́СНО) рідше, НАРОЧИ́ТО, СПЕЦІА́ЛЬНО, НАУМИ́СНО (НАУМИ́СНЕ) рідше, ВМИ́СНЕ (ВМИ́СНО) рідше, НАРО́КОМ розм., ЗНАРО́ШНЕ розм. Словник синонімів української мови
  7. умисне — Уми́сне і уми́сно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. умисне — Умисне нар. Умышленно, нарочно. Випитувала вона усе те умисне, шоб чоловіка свого піймать. Грин. II. 101. Словник української мови Грінченка