умисне
УМИ́СНЕ (ВМИ́СНЕ), присл.
Те саме, що уми́сно.
[Орест:] Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Ви немов умисне втікаєте від мене (Леся Українка);
Зінько вмисне прийшов у громаду дуже рано, бо при йому [ньому] не так вільно було Денисовим прихильникам збивати людей (Б. Грінченко);
Угорець .. взявся за сокиру. Уже з того, як він її тримав, було видно, що цей дроворуб небагато врубає. А Гриша умисне підмостив йому таки дебелу колоду (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умисне — уми́сне прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- умисне — <�ВМИСНЕ > навмисне, зумисне, з наміром, спеціально, обдумано, продумано. Словник синонімів Караванського
- умисне — див. навмисно Словник синонімів Вусика
- умисне — (вмисне), присл. Те саме, що умисно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- умисне — НАВМИ́СНО (НАВМИ́СНЕ) (з певним наміром, із певною метою), УМИ́СНО (УМИ́СНЕ), ЗУМИ́СНЕ (ЗУМИ́СНО) рідше, НАРОЧИ́ТО, СПЕЦІА́ЛЬНО, НАУМИ́СНО (НАУМИ́СНЕ) рідше, ВМИ́СНЕ (ВМИ́СНО) рідше, НАРО́КОМ розм., ЗНАРО́ШНЕ розм. Словник синонімів української мови
- умисне — Уми́сне і уми́сно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- умисне — УМИ́СНЕ (ВМИ́СНЕ), присл. Те саме, що уми́сно. [Орест:] Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Ви немов умисне втікаєте від мене (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- умисне — Умисне нар. Умышленно, нарочно. Випитувала вона усе те умисне, шоб чоловіка свого піймать. Грин. II. 101. Словник української мови Грінченка