умисний

Значення в інших словниках

1. умисний — уми́сний прикметник Орфографічний словник української мови
2. умисний — УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), а, е. Зроблений, вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний. Мене почало дратувати це вмисне інтригування (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
3. умисний — (вмисний), -а, -е. Зробл., вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. умисний — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується). Словник синонімів української мови
5. умисний — Уми́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. умисний — УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), а, е. Зробл., вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний. Мене почало дратувати це вмисне інтригування (Досв., Вибр., 1959, 411); Через два тижні суд засудив Сергія Петровича Боровика за умисне тілесне пошкодження до двох років ув’язнення (Собко, Справа.., 1959, 154). Словник української мови в 11 томах
7. умисний — Умисний, -а, -е Умышленный, нарочный. Шейк. Словник української мови Грінченка