умогляд
УМО́ГЛЯ́Д, у, ч.
1. книжн. Здатність до теоретичних узагальнень, а також до абстрактних міркувань про уявлювані чи гадані предмети, до висновків з теоретично прийнятих принципів.
2. Спосіб осягати істину, не звертаючись до досвіду, фактів дійсності, а на підставі самого лише “чистого мислення”.
Відомо, що форми зв'язку філософії з іншими науками історично змінювалися. Тривалий час вона впливала на розвиток наукового пізнання, так би мовити, натурфілософським шляхом, коли джерелом нових наукових ідей була сама філософія. До цих ідей вона приходила не на основі досвіду, а умогляду (з наук.-попул. літ.).
3. Міркування, яке ґрунтується на спогляданні, абстрактному уявленні про дійсність.
Конкретні й абстрактні образи свідомості формалізуються словами або іншими формами позначень. Але виражена так частина людського умогляду при всій своїй значущості, це, так би мовити, лише видима частина айсберга (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- умогляд — умо́гля́д 1 іменник чоловічого роду здатність до теоретичних узагальнень; спосіб осягнення істини умо́гля́д 2 іменник чоловічого роду теоретичне міркування Орфографічний словник української мови
- умогляд — хохл. (умозреніє) погляд, світогляд погляд, думка, гадка, переконання Словник чужослів Павло Штепа
- умогляд — -у, ч. 1》 книжн. Здатність до теоретичних узагальнень, а також до абстрактних міркувань про уявлювані чи гадані предмети, до висновків з теоретично прийнятих принципів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- умогляд — УМО́ГЛЯ́Д, у, ч. 1. книжн. Здатність до теоретичних узагальнень, а також до абстрактних міркувань про уявлювані чи гадані предмети, до висновків з теоретично прийнятих принципів. Словник української мови в 11 томах
- умогляд — рос. умозрение здатність до теоретичних узагальнень, а також до абстрактних міркувань про уявні чи вигадані предмети, дії, до висновків з теоретично сприйнятливих принципів (напр., у формалізованих аксіоматичних системах, оцінці соціально-економічних положень, подій тощо). Eкономічна енциклопедія