умучення

УМУ́ЧЕННЯ, я, с.

Втома, змученість.

Він присів з умучення й забув, що з ним робиться, аж почув, як сюди бігли якісь люди (А. Чайковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me