унеможливлення

УНЕМОЖЛИ́ВЛЕННЯ (ВНЕМОЖЛИ́ВЛЕННЯ), я, с.

Дія за знач. унеможли́вити (внеможли́вити).

Першого березня, в день убивства батька, Олександр III щорічно бував у Петропавлівському соборі на панахиді, й Департамент поліції мобілізовував сотні своїх співробітників, агентів, провокаторів для унеможливлення теракту (з наук.-попул. літ.);

Надмірне самолюбство, тиранічна гордість, невдячність, зрадництво, жорстокість, схильність до жорстоких видовищ, тортур придушують моральнісну організацію та розум людини і породжують спотворення у її свідомості природного закону, що призводить до унеможливлення його дотримання (з наук. літ.).